Світ мав розколотись надвоє, сонце б мало перестати світити, земля перевернутись від того, що це було на землі. Але світ не розколовся, Земля обертається як їй належить, і ми ходимо по ній зі своїми тривогами і надіями. Ми – єдині спадкоємці всього, що було.

Тож учні та педагоги Петрівської школи вшанували пам'ять жертв Голодомору 1932-1933 років, великомучеників нашої тяжкої історії, згадали мільйони, які загинули мученицькою смертю від голоду, хвилиною мовчання і щирим скорботним словом.

Не звільняється пам´ять, відлунює знову роками.

Я зітхну...запалю обгорілу свічу,

Помічаю: не замки твердині, ні храми -

Скам´янілий чорнозем – потріскані стіни плачу.

Піднялись, озиваються в десятиліттях,

З долини, аж немов з кам’яної гори

Надійшли. Придивляюсь: Вкраїна, ХХ століття

І не рік а криваве клеймо - 33